Ирина Витальевна Губаренко

Биография

irina-gubarenko

Губаренко Ірина Віталіївна (1959-2004) – композитор, театральний діяч, поет.

Народилася у Харкові у відомій театрально-музичній сім’ї Черкашиних-Губаренків. Вибір музичної професії був обумовленим прикладом батьків, композитора Віталія Губаренко і музикознавця Марини Черкашиної-Губаренко. У 1984 році закінчила композиторський факультет Харківський інститут мистецтв ім.. І. Котляревського по класу проф.. В. М. Золотухіна. Протягом двадцяти років працювала завідуючим музичною частиною Харківського театру для дітей та юнацтва. Створила музику більш, ніж до двадцяти вистав театру, у тому числі до таких серйозних п’єс, як „Лісова пісня” Л. Українки, „Сон літньої ночі” В. Шекспіра, „Сни Бальзамінова” М. Островського, „Чума на обидва ваші доми” Г. Горіна, „Казацький монастир” І. Перепелка. Писала також поетичні тексти до власних пісень.

Працюючи у театрі, у 1987 році повернулася до юнацьких захоплень режисурою і разом з молодими акторами ТЮГу, за участю засл. арт. України Романа Черкашина створила студійний колектив «Бідний театр». За роки його існування були здійснені композиція по „Ромео і Джульєтті” В. Шекспіра, вистави «Белые розы, розовые слоны» за п’єсою Гібсона, «Кроткая» за повістю Ф. Достоевского, а також «В ім”я твоє» (українська містерія) – власна інсценізація повісті Валер’яна Підмогильного „Остап Шаптала”. а також кілька поетичних програм. З виставою за повістю В. Підмогильного «Бідній театр» брав участь у першому театральному фестивалі “Мистецьке Березілля”.

Крім театральної музики Ірина Губаренко написала більше, ніж пів сотні пісень на власні тексти, а також Сонатину для гобоя з фортепіано (1979), Три фортепіанні прелюдії (1982), рок-оперу „Солярис” (1981), симфонічну поемку „Ахтамар” (1984), камерну оперу „Ведмідь” за оповіданням М. Чехова (1989), вокальний диптих на вірші Івана Драча (1981), Монолог Кассандри для мецо-сопрано і фортепіано на вірші Лесі Українки (1985), вокальний цикл на вірші Л. Кисельова „Зспівайте, сестро” (1987), Три пісні на вірші Л.  Кисельова для тенора з фортепіано (1988).

З юнацьких років писала вірші і прозу, посмертно надруковані у збірці „Поэтические медитации” (Київ, 2005), а також у журналі „Соти”, 2005, № 11. Виступала як музичний і театральний критик на сторінках газети „Дзеркало тижня” (у тому числі під псевдонімом Ірина Арнаутова), журналу „Театр-кіно”, а також харківських газет. Останні роки життя працювала над кандидатською дисертацією „Режисерські концепції ХХ століття у світлі аналітичної психології” як пошукувач кафедри теорії та історії культури Національної музичної академії України ім.. П. І. Чайковського.